Новини літератури
У новій п’єсі літературознавиці та критикині
Тетяни Калитенко «Агонія», яку авторка
Тетяни Калитенко «Агонія», яку авторка
позиціонує як драму-фарс, оживають
київські пам’ятники, щоб дати відсіч
російській агресії.
Під акомпанемент суржик-хору,
близько двадцяти монументів —
від княгині Ольги, Григорія Сковороди,
Михайла Грушевського і Тараса Шевченка
до Михаїла Булгакова і Миколи Щорса —
ведуть свою анти- чи про-російську боротьбу
на вулицях Києва.
Як і у війні реальній, у п’єсі українські
скульптури мають життєво серйозні завдання —
їм потрібно викрити подвійних агентів і запобігти
ядерній війні.
Фінал твору оптимістичний: українська
пам’ятникова місія буде успішною.
Зло, а у п’єсі воно пов’язане з Росією, буде покарано.
Сучасній аудиторії «Агонія» пригадає хроніку
повномасштабної війни. Тут і перечікування російських
обстрілів у метро, і згадки ударів по парку Шевченка,
і взаємні недовіра та шпигуноманія, і кульмінація п’єси —
вечірка пам’ятників, що нагадує цнотливу версію
інтернет-мему про оргії на Щекавиці у переддень
ядерної війни. У п’єсі також багато впізнаваних відсилань
до київської топографії. «Біло-блакить Михайлівського Золотоверхого»
освічує дискусії та сварки статуй, Сковорода-пам’ятник крокує
по вулиці власного імені, а значна частина дії відбувається
на Михайлівській і Контрактовій площах і берегах Дніпра.
.jpg)
